Центральна міська бібліотека

Пам’яті Володимира Висоцького

     25 січня 2020 року Володимиру Семеновичу Висоцькому виповнилося би 82 роки. З метою вшанування пам’яті видатного поета, співака, актора, Громадянина з великої літери, працівники Ізюмської центральної міської бібліотеки підготували вечір-портрет «Прометей буремної пісні», який провели 28 січня для відвідувачів Ізюмського територіального центру.

      Вплив його пісень, віршів, акторських робіт ми відчуваємо і в ХХІ столітті, а в другій половині ХХ століття не було жодної людини, яка б не чула про Висоцького, не чула його пісні. Енергія, яка випромінювалася з його рядків, незабутнього голосу, була як цунамі, яка підхоплювала, несла, входила в серця, душі і залишалася назавжди.

     Він написав більше шестисот пісень. Це нечувано багато, і як гірські вершини, пісні абсолютно різні, несхожі одна на іншу. Пісні Висоцького миттєво розумів і відчував будь-хто : робочий і поет, чиновник і останній п'яниця, хлопчисько-підліток і ветеран війни. Тому що, у піснях цих є те, що може підтримати в скрутну хвилину, - є невичерпна сила, чесність, відвертість, непоказна ніжність і розмах душі людської.

     Саме за допомогою віршів, пісень, хроніки, фотографій бібліотекарі Іванюшенко В.І. та Чернишова І.А. розкрили перед глядачами непростий і дуже короткий шлях життя видатного митця. З екрану лунав хрипкий голос Володимира Висоцького, а ми в залі переживали палітру почуттів: уважне прослуховування воєнних пісень змінилося на світлий смуток від ніжної лірики, пісні з фільму «Вертикаль» співали майже хором, справжні веселощі панували під час «Утренней гимнастики» та «Письма в редакцию», та інших гумористичних пісень, кадри з фільму «Место встречи изменить нельзя» викликали радість згадування улюблених кадрів та акторів.

     Останньою піснею була «Я вернусь», де є рядки

     «Я конечно вернусь весь в друзьях и в делах

     Я конечно спою я конечно спою не пройдет и полгода.»

     Так, Володимир Висоцький повертається до нас в своїх піснях, акторських роботах, віршах, в нашій пам’яті.

.

.