Центральна міська бібліотека

Виставка однієї книги в Центральній міській бібліотеці

     В Ізюмській центральній міській бібліотеці оформлена виставка однієї книги ««Роксолані» Павла Загребельного – 40 років».

     Знаменитий роман відомого українського письменника Павла Загребельного «Роксолана» уже сорок років перебуває в епіцентрі читацької уваги. Вперше він був надрукований 20 січня 1980 року. Нічого дивного, адже цей твір мовби заново відкрив для нас одну з найлегендарніших українок усіх часів, яка волею долі з простої полонянки стала спочатку улюбленою, тоді офіційною, а згодом і єдиною(!) дружиною наймогутнішого султана в тисячолітній історії Османської імперії Сулеймана Пишного.

     Павло Архипович Загребельний – один з найвідоміших українських письменників. Його твори читав кожен, у школі, університеті, або ж просто так, заради власного задоволення. За свою творчість він був удостоєний величезної кількості премій і нагород.

    З 60-х років і по 80-ті письменник і створив практичні всі свої романи. Їх хвалили, і нещадно критикували. Незважаючи на це, його перекладали на дуже багато мов, і читали далеко за межами України.

    І звичайно, найвідоміший з них – це "Роксолана". Як говорив сам письменник : «У греків є Таїс,у римлян – Лукреція, у єгиптян – Клеопатра, у французів-Жанна Д’Арк, у росіян – бояриня Морозова, у нас Роксолана».

    Загребельний дуже довго і старанно готувався до написання цього роману. Він, Як мінімум, два роки вивчав мусульманські традиції, літературу, Коран, і закони Шаріату. Він навіть спеціально їздив до Туреччини, щоб подивитися на місця, де жила Роксолана. А потім поїхав на її батьківщину в Рогатин.

    Зрештою, це взагалі одна з найнеймовірніших світових історій.

    В османській династії не було жінки такої суспільної ваги, як Роксолана.

    Зачарувавши Сулеймана вродою, веселою вдачею та гострим розумом, донька українського (галицького) священика з Рогатина (теперішня Івано-Франківщина) Настя Лісовська понад тридцять років відігравала визначну роль у культурному та політичному житті імперії.

    Одна з найосвіченіших жінок свого часу, Роксолана-Хуррем (у перекладі «Хуррем» (Гюррем) — «та, що сміється, розсміяна»), приймала іноземних послів, листувалася з королями, впливовими вельможами та митцями. У дні розлуки (а Сулейман здійснив 13 військових походів) вони з султаном переписувалися вишуканими віршами перською та арабською мовами.

     XVI ст. флорентійці навіть помістили у своїй картинній галереї парадний портрет Хуррем, для якого вона позувала венеційському художникові. То був єдиний жіночий портрет серед зображень бородатих султанів у тюрбанах.

    Хуррем будувала мечеті та благодійні споруди (госпіси, їдальні для паломників і бездомних) у Стамбулі та Османській імперії, і навіть мала благодійний фонд свого імені.

     Про Роксолану-Хуррем написано чимало книг, створено два популярні телесеріали, їй присвячено художні полотна, музичні твори (зокрема Симфонія №63 «Роксолана» Й.Гайдна) та інші.