Мітинг до Дня скорботи

Мітинг до Дня скорботи та вшанування пам’яті жертв Війни в Україні

          22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ..., і шквал крові, болю і смерті. Він тривав кілька довгих років, одних із самих довгих років в житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося. Не судилось пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії всього нашого людства.

          Кожен раз в цей День ми згадуємо. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані.

          Пам’ять - хитра штука. Вона частенько зраджує нам. А потім знову 22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ... і ...

          Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Так ми говоримо своїм дітям. Ми стали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях. Вона є в наших національних календарях: Україна встановила цю дату Указом Президента України від 17-го листопада 2000-го року № 1245/2000, вона має назву «День скорботи и вшанування пам’яті жертв Війни в Україні».

         У нашому місті 22 червня традиційно відбувся мітинг біля пам’ятника «Скорботна мати». З промовами на заході виступив секретар Ізюмської міської ради Артем Єрдаларян та почесний громадянин міста Ізюм, голова Ізюмської міської ради ветеранів Микола Григоренко.  Пам’ять загиблих у роки війни присутні вшанували хвилиною мовчання, а протоієрей Олексій Годлевський та протодиякон Димитрій Шилько разом із архієрейським хором відслужили літію по загиблим. Завершився мітинг покладанням квітів до братської могили.

.

.

.

.

.

.

.