Бібліотеки міста

Шевченківські дні у бібліотеках

Шевченко - наш. Він для усіх століть,

Він - як Ісус Христос для України .

Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть,

І з цим вогнем виходьте із руїни.

Березень в Україні часто називають Шевченковим.

І це не випадково : щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об’єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум’яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу.

Ізюмська центральна бібліотечна система долучилася до святкування Дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

В Ізюмській дитячій міській бібліотеці оформлена книжкова виставка-перегляд «Шевченкове слово живе»

В теплій весняній атмосфері пройшла літературна мандрівка « І лине над землею Шевченкове слово» для учнів 2-А класу ЗОШ№6, яку провели бібліотекарі Міської бібліотеки філії №2 Щербатюк Людмила Василівна та Єварницька Тетяна Федорівна. Дітям цікаво було дізнатися про життя і творчість великого Кобзаря, схвильовано звучали вірші у виконанні учнів , прослухали пісні на слова Шевченка.

Нам , нащадкам , посилав Т.Шевченко свій заповіт, і серед них – найперший і найголовніший – Свою Україну любіть!!!. Минають століття , але Слово Шевченкове живе вічно.

В Ізюмській центральній міській бібліотеці в читальному залі працює виставка- мікс «Нащадки Тарасової ліри». На виставці представлені твори лауреатів літературної премії ім, Т.Г.Шевченка. Премія була заснована в 1961 році – це творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Ми пропонуємо нашім читачам найкращі доробки українських письменників, дізнатися про сучасні тенденції розвитку в літературному житті України.

З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія світової літератури, поодиноко виділяються ті, що ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення заповітне. До таких належить «Кобзар», книга, яку народ український поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів. В цьому році виповнюється 180 років з дня першого видання «Кобзаря».

Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання. Хоча більшість поезій написані поза межами рідного краю, наскрізно струменить у них світлий образ Дніпра і мріє синя далеч українських степів. На випадкових аркушиках паперу та в захалявних книжечках поетова рука прихапцем, покрадьки записувала рядки, що стануть дорогими для цілого народу, донесуть до нього крізь усі перепони віщі і вічні слова.

Книга формувалася поступово, рік за роком, формувало її саме поетове життя, і все найістотніше із цього життя, з великого життя українського кріпака Тараса Шевченка — від його юності й до останнього подиху,— ввібрав у себе цей класичних розмірів томик, збірник поезій, що його в хвилину творчого осяяння було найменовано «Кобзарем». Відтоді, впродовж багатьох десятиріч, книга ця буде настільною книгою кожного українця.

Міській бібліотеці – філії № 1 діє виставка – присвята «Живуть в серцях людей слова безсмертні Кобзаря», де представлені видання «Кобзаря» різних років та інші книги про життя і творчість письменника.

В Ізюмській центральній міській бібліотеці оформлена виставка – експозиція у вітринному просторі «Живий у правді віковій, в піснях і слові Заповіту». Ми відзначаємо в цьому році не тільки ювілей самої збірки «Кобзар», але й 175-річчя таких знакових творів Шевченка як «Заповіт», «Наймичка», «Кавказ», « І мертвим, і живим, і ненародженим…». Рядки цих творів, написані майже 2 століття назад, в сучасний, дуже тяжкий для нашої країни час, звучать дуже болюче і актуально:

«У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що нема

І на небі, а не тільки

На чужому полі.

В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.»

(«І мертвим , і живим, і ненародженим…»)

У чому ж феномен цього світового митця? Чому майже через півторастоліття

після його смерті твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають,

тривожать душі?

Актуальність Шевченка не в тому, що він порушив великі й вічні питання або дав нам відповідь на них. Кожне покоління має самостійно шукати відповіді на питання, поставлені часом.

Сьогодні ми повертаємось обличчям до загальнолюдських цінностей, а отже, й до Шевченка. Він приходить у наш день. Але ми повинні йти в його час. Лише так між нами і ним глибшатиме взаєморозуміння.

Творчість Шевченка стала духовною основою формування сучасної української нації. Для українців усіх наступних поколінь він став потужним джерелом національної свідомості, символом України.

.

.

.

.