Ізюмська центральна міська бібліотека

До Дня визволення України від фашистських загарбників

Там чорним круком кружляла смерть:

Снаряди вибухали, бомби, міни –

Вогню й металу чорна круговерть

Все поглинала в дикому кипінні.

Є. Доломан «Атака»

     28 жовтня 2020 року наша країна відзначає 76-ту річницю визволення України від фашистських загарбників.

     Битва за визволення України тривала 680 діб, складалася з ряду великих операцій і стала одним із найважливіших етапів на шляху до перемоги над Німеччиною та її союзниками.

     Війна того далекого жовтневого дня 1944 року покинула територію нашої країни, проте рани її ще довго будуть ятрити серця, яких вона торкнулася.

     На жаль, нікого і ніщо не можна повернути. Але залишилась пам’ять. Пам’ять — це єдине, чим ми, нащадки, можемо віддячити тим, хто пройшов крізь горнило тієї війни, і тим, хто загинув у тому пеклі.

     До славної дати Ізюмська центральна міська бібліотека підготувала виставку-ретроспективу «Україна в полум’ї війни».

     Експозиція складається з розділів, які послідовно розкривають історичні події 1941-1944 років на території України: військові операції, партизанський рух, життя в окупації, масові страти людей, концтабори, примусовий вивіз молоді до Німеччини. Окремий розділ присвячений нашому рідному Ізюму в ці трагічні роки. Але в першу чергу ми хочемо привернути увагу читачів не до військових операцій, масштабних політичних колізій, а до простих людей, їх життєвих ситуацій, переживань, моделей поведінки в надскладні часи.

     Ми пропонуємо нашим читачам не мемуари генералів та маршалів, а спогади солдатів, що боронили країну на фронтах, у партизанських загонах, які відступали, потрапляли в полон.

     Особливо трагічні сторінки видання «Книга пам’яті Дробицького яру» , котру склали архівні документи, нариси, свідчення очевидців трагедії у Харкові в грудні 1941 року, які дивом урятувалися, спогади рідних та знайомих жертв, фотокартки. До збірника увійшли і списки загиблих людей, чиї імена вдалося встановити.

     Книга «Кроки війни» склалася зі спогадів Віктора Борисовича Мамонтова. Це правдива розповідь про те, що випало на долю його родини, як опинилася в окупації в Ізюмі. Як вона витримала породжені війною труднощі, випробування, страх, голод, втрату рідних.

     А спогади тих, хто вижив в найстрашніших концтаборах, вражають, пригнічують і водночас дивують, що люди і в тих нелюдських умовах не втратили надію і віру, залишилися Людьми.

     Твори на воєнну тематику завжди торкаються душевних глибин читачів, змушують співпереживати та співчувати, а головне — вони не просто дозволяють переосмислити жахливі історичні події, але й навчитися цінувати мир тоді, коли він є.